Asabix

Робота в Asabix стала для мене одним із найважчих професійних періодів. Asabix це місце, де співробітників чомусь сприймають не як дорослих фахівців, а як школярів, яким щодня читають нотації.Атмосфера тут буквально просякнута повчаннями та нескінченними зауваженнями. Щодня ти відчуваєш себе ніби не в сучасній ІТ-компанії, а в класі перед суворим учителем, який вважає своїм обов’язком вказати тобі на кожну дрібницю. Ініціативи не підтримуються - їх придушують критикою. Будь-яке запитання викликає роздратування. З часом люди перестають проявляти ініціативу, замикаються в собі та працюють «на автоматі», лише б не почути черговий докір.І це найгірше, тому що в команді є багато талановитих людей. Але через таке ставлення колектив дуже швидко перетворюється на виснажених та емоційно вигорілих співробітників. Не дивно, що плинність кадрів - величезна. Під час моєї роботи я бачив, як хороші фахівці приходили й ішли за місяць-два, просто тому що атмосфера безкінечної критики та інфантилізації виснажує до останньої краплі.На жаль, це не єдина проблема. Найболючішим моментом стали затримки заробітної плати. Іноді - настільки тривалі, що люди всерйоз хвилювалися, як оплачувати свої зобов’язання. Жодної прозорості, жодних чітких строків - лише розмиті обіцянки, які не викликають довіри. Такий стрес руйнує не лише мотивацію, але й елементарне відчуття безпеки.У підсумку Asabix це приклад того, як неправильний стиль керівництва може знищити навіть перспективну команду. Люди йдуть не через завдання чи навантаження, а через ставлення - той самий «синдром учня», коли дорослій людині постійно роблять зауваження, контролюють кожен крок і змушують почуватися несамостійним.Мені щиро прикро, що мій досвід виявився саме таким. Можливо, є інші відгуки Asabix , і комусь пощастило більше, але я говорю чесно й від першої особи: рекомендувати таку атмосферу роботи я не можу.