GoITУже на співбесіді склалося враження, що з керівництвом щось не так. Тоді подумала, що, можливо, просто здалося. Але з часом мої підозри лише підтвердилися.
На мітах керівник Юрій постійно розповідав про те, як він когось звільняє, як працівники плачуть і просять їх не звільняти. Особливо часто згадував колишнього працівника Назара, який дуже не хотів іти з компанії та буквально просив його не звільняти. Усе це звучало максимально дивно та непрофесійно.
Також Юрій постійно наголошував, що ми отримуємо “дуже велику зарплату”, при цьому працівників регулярно принижували та знецінювали. Від інших людей я неодноразово чула, що Юрій говорить про моє можливе звільнення та пише про це іншим працівникам. Сам він це заперечував і казав, що нічого подібного не говорив та не писав, а лише просив, щоб мені допомагали. Хоча я бачила зовсім інше.
Найдивніше те, що на особистих мітах Юрій поводився абсолютно інакше — дуже культурно спілкувався,часто хвалив мене, казав, що все добре та я виправляюся. Але паралельно від інших людей я чула зовсім протилежні речі: що мене обговорюють, знецінюють і планують звільнити. Коли ти чуєш таке за спиною, це не мотивує працювати краще — це лише повністю вбиває мотивацію та бажання працювати в такій атмосфері.
При цьому жодної реальної підтримки чи нормального введення в роботу я не отримувала. Замість конструктиву — постійний психологічний тиск і демотивація. У якийсь момент мені навіть порадив звернутися до психолога, натякаючи, що проблема нібито в мені, хоча я завжди відкрито комунікувала, ставила питання та проговорювала всі моменти напряму.
Більше того, я сама неодноразово проявляла ініціативу та пропонувала виходити на особисті міти, щоб обговорювати будь-які питання відкрито. Я прямо говорила: якщо щось не подобається в моїй роботі — звільняйте мене або я можу самостійно піти. Я абсолютно не боялася звільнення й не трималася за це місце будь-якою ціною. Не потрібно було обговорювати мене з іншими людьми або писати комусь про те, що мене планують звільнити. Я доросла людина, яка самостійно відповідає за свої дії та готова до прямого діалогу.
І якщо чесно, зарплата там була далеко не така “велика”, як про це постійно говорилося. Тому я не зовсім розумію, чому людей настільки намагалися тримати страхом звільнення. Сама компанія непогана, але атмосфера, яку створював керівник, перекривала будь-які плюси.
Складається враження, що така поведінка керівника — це прояв власної невпевненості в собі та слабкості. Бо замість того, щоб будувати здорову атмосферу в колективі, мотивувати людей і нормально комунікувати, він обирає приниження, маніпуляції та обговорення працівників за спиною.
До речі, хороші відгуки про компанію та про нього Юрій часто просить писати самих працівників. Тому значна частина позитивних відгуків написана саме людьми з команди на його прохання.
Я дуже ціную, люблю та поважаю себе, тому хочу працювати в здоровій атмосфері, де є повага, адекватна комунікація та професійне ставлення до людей. Саме тому не бачила сенсу продовжувати цю співпрацю.
Медицинские закупки УкраиныДержавне підприємство.
Начебто цілі компанії дуже благі і мотивують іти туди працювати і рятувати пацієнтів.
Але про пацієнтів там мало хто думає.
Головний клієнт підприємства це МОЗ.
Задовольняючи всі запити МОЗ ти квасавчик, все решта другорядне.
Інші менш важливі, але досить вагомі це заклади їх потреба і залишки.
Хоча на них гонять, але враховують їх запити, бо можна отримати від МОЗ по шапці.
Перевіряючі органи це свій треш, він постійний і несканчаємий.
Ти робиш роботу, але тебе постійно смикають за якісь звіти і дані давно завершеної роботи з твоєї сторони.
Відключення світла. Окремий треш. Працювати можна, але без освітлення, без принтера і сканера, без монітора лише на малому ноутбуці, і головне без можливості підігріти їжу чи зробити чай. Слабий генератор. Побутові та робочі умови погані. Відверто срач. Але срач то люди, тому це не до роботодавця.
Тривоги ігнорується. Всі працюють під час тривоги і що найнебезпечніше під час тривоги ти маєш їхати в добиратись до роботи. Бо запізнення через тривогу не враховуються.
Відпустки є, але ти працюєш і сам відповідаєш за свою роботу, люди які тебе заміщають ні за що не несуть відповідальності.
Лікарняні є, але знову ж таки ти працюєш і сам несеш відповідальність навіть якщо не в стані працювати через скажімо високу температуру чи зламану руку.
Просування по службі, або через блат, або через жополизтво, або через ту саму содом і гоморру. Є керівниці, які прийшли фахівцями, але проговорювали фразу "з ким переспати щоб мене зробили начальником". Невідомо бо ніхто свічку не тримав, але людина добилась посади. А зважаючи на її слова зрозуміло яким методом.
Начальники там це окрема тема. Освіта не береться в знаки ні в займанні посади, ні в переведенні по кар'єрній драбині. Наприклад дитина 21-25 років може займати таку саму посаду як і чоловік/жінка з 3ма освітами і 15 річним трудовим і страховим досвідом роботи.
Тому начальники теж некомпетентні, не вміють мотивувати, навчати, будувати процес і вести працівників.
Ручне управління на глазок "мені здається, я подумав" "мені подобається чи не подобається" "казніть нельзя поміловать".
Більше того деякі керівники високих, середніх і нижчих рівнів дозволяють говорити в тоні "я сказала", "заткнись ", "пішла на..ер". Це все дуже толерується в компанії. Керівники беруть на роботу дурніших за себе або таких якими зручно управляти. Тобто хамелеонів.
Колектив зазвичай поодинці хороший, а як збирається в купки, то булить одну жертву. Мобінг, цькування, тролінг та інше улюблена гра керівництва, тому радо в неї грають і інші працівники.
Працювати можна, якщо ти дійсно обожнюєш пацієнтів і в свій час попав на блат, хоча є випадки коли блат злітав і починали цькувати того хто раніше цькував. Такі собі голодні ігри.
Ідеальна робота для молодих працівників без освіти і досвіду. Беруть, навчають, платять навіть більше ніж досвідченим.
Колектив любить тусовки і розваги і дитячі забавки. Для молодих це ідеальний старт в життя.